2023 рік

 28 лютого 2023 року від отриманих травм був госпіталізований та помер Віталій Безкоровайний.

        Народився 24 січня 1994 року в с.Казавчин Гайворонського району вінницької області. Закінчив 9 класів в Казавчинській школі, після чого вступив до Бершадського медичного коледжу, де і навчався до 2012 року. По закінченню працював медбратом в Гайворонській районній лікарні у відділі інтенсивної терапії. 

      В період з 2012 по 2017 роки навчався у Тернопільському національному медичному університеті ім.Горбачевського. У 2017 році вступив до Київської військово-медичної академії, після чого за направленням відправлений у Львівську військову частину. 

      З 19 серпня 2017 року по 21 червня 2019 року слухач Української військово-медичної академії. 21 червня 2019 року закінчив УВМА та отримав диплом магістра за спеціальністю «Медицина» та був призначений на посаду лікаря санітарно-гігієнічного відділення санітарно-гігієнічного відділу 28 регіонального санітарно-епідеміологічного управління. 

      З 05 лютого 2020 по 22 травня 2020 року безпосередньо брав участь в складі сил та засобів Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 

      3 21 лютого 2022 по 08 березня 2022 року виконував завдання у складі сил та засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької та Луганської областей. Згодом відправлений на ротацію до Львова у військову частину на посаду військового епідеміолога. Помер у Львові від отриманих травм не сумісних з життям.

В Бахмуті загинув бойовий медик Закарпатського Легіону Олександр Прокопчук

       У Бахмуті загинув бойовий медик зі 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Олександр Прокопчук  родом з села Бережниця Сарненського району.

       Виїхав на завдання забирати поранених, але повернутися не зміг.

       Вічна пам’ять Герою.

       12 березня бійцю мало б виповнитися 27 років.

        Щораз, коли прокидаєтеся, коли відпроваджаєте дитину у садочок, школу, збираєтеся на роботу – пам’ятайте подвих цих Героїв, що ціною власного життя тримають для нас небо мирним.

       Після отримання диплома ТНМУ у 2019 році, Олександр Прокопчук вступив до військової медичної академії і став військовим лікарем. Виконував свій військовий і лікарський обов'язок на Бахмутському напрямку.

      Колектив ТНМУ висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу загибелі Героя – Олександра Прокопчука. Схиляємо голови у пошані до виконаного обов’язку і бережемо в серцях світла пам'ять про нашого випускника. Царство Небесне! Вічна пам’ять Герою! - йдеться у повідомленні на Фейсбук-сторінці навчального закладу.

        Олександр Прокопчук - родом із села Бережниця. Він є сином настоятеля Свято-Різдво-Богородичного храму УПЦ МП Дубровицької громади протоєрея Миколи Прокопчука.

2022 рік

 Медик з Дубна та його дружина потрапили у російський полон

       У російському полоні перебувають уродженці Рівненщини Ніна Лопуга та Андрій Колосінський.Відомо, що Ніна Лопуга родом з міста Вараш, а Андрій Колосінський – з Дубна.   У 2018 році вони стали випускниками Тернопільського національного медичного університету, а у 2021 – одружилися. На Facebook-сторінці навчального закладу повідомили, що Ніна та Андрій перебували разом з іншими українськими захисниками і лікарями на «Азовсталі». Зараз вони у полоні в росіян. Обоє обрали військову медицину і залишилися вірними своєму покликанню. Вони не покинули поранених, хворих і в підвалах «Азовсталі» надавали допомогу до останнього дня перебування в Маріуполі. Як розповіли їхні однокурсники, які тримають зв’язок з нашими героями, їм доводилося рвати простирадла і робити з них бинти, а потім прати і сушити їх, щоб мати чистий перев’язувальний матеріал. Ніна разом зі своїми пацієнтами після одного з бомбардувань опинилася під завалами, але вціліла.

       Найпозитивніша новина 17 жовтня – звільнення 108 українських заручниць із полону.

       Особливо приємно, що серед них – Ніна Колосінська, у дівоцтві – Лопуга з Вараша.

    Ніна з відзнакою закінчила місцеву 5 школу. Подала документи одразу в чотири медуніверситети ― Львівський, Тернопільський, Чернівецький та Вінницький. І у всі вступила. Але для навчання обрала Тернопіль – дуже комфортне для студентства місто, на її думку.

     Навчання Ніни в медуніверситеті збіглося у часі з початком російсько-української війни. На медійних інтернет-ресурсах та в соцмережах дівчина слідкувала за повідомленнями про роботу військових медиків, захоплювалась їхньою самовідданістю, професіоналізмом і мужністю. І коли після університету постало питання, де здобувати ступінь «магістра», Ніна надала перевагу Українській військово-медичній академії.

      В академії Ніна обрала для навчання спеціальність «Анестезіологія».

      Після здобуття освіти за розподілом потрапила на роботу до Маріуполя.

       У полон потрапила з «Азовсталі» у травні.

Мар'яна Мамонова потрапила до російського полону вагітною. Тепер її визволили, й дівчина народжуватиме вдома

         Мар’яна Мамонова стала однією з понад 200 українських героїв, яких Україна звільнила з російського полону 21 вересня. Уся країна переймалася за долю дівчини, адже ось-ось вона має народити первістка й, на щастя, це станеться на українській землі.

      Мала чотири ротації до АТО/ООС. Служила начальницею медичної служби 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. З початку повномасштабного російського вторгнення служила в Маріуполі.

         Ще до полону Мар'яна в одному із листувань повідомила рідним, що вагітна. З 4 квітня 2022 року була у полоні російських окупантів.

        У мирному житті військова понад усе любить читати книги, купувати їх у книгарнях і відчувати їхній запах. Вона старанно навчалася у школі, брала участь в олімпіадах і різноманітних конкурсах, а під час Революції Гідності у 2014 році вирішила стати військовим лікарем. 

        Мар'яна Мамонова народилася 12 жовтня 1991 року у смт Млинові, нині Млинівської громади Млинівського району Рівненської области України. Закінчила Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, магістратуру Київської військово-медичної академії.

       «Лише як почався Майдан, Мар'яна вирішила спробувати стати військовим лікарем. Пішла і повертатись не захотіла. Сказала, що там більше людей треба», – розповіла мама дівчини пані Оксана. 

       Навчалась Мамонова у Тернопільському медичному університеті, згодом продовжила навчання у Київській військовій академії. Після цього її скерували на роботу до Бердянська. Отримала звання медичного офіцера, лейтенанта, а потім – капітана. Дуже часто перебувала у найзавантаженіших шпиталях, де лікувала поранених. З листопада 2022 року перебувала на передових позиціях.

      Торік у вересні вийшла заміж. Мар’яна прожила з чоловіком лише місяць і повернулась знову на фронт, рятувати українських військових. Зрідка приїжджала додому.

       Про те, що дівчина у полоні, її родичі дізналися із російських ЗМІ. Сестра полоненої медикині Анна Марцинкевич розповіла, що при останньому спілкуванні перед полоном Мар'яна повідомила рідним, що вагітна. 

       «Ми впізнали її там, тому що вона в нас така маленька, тендітна. Вона стоїть в такому великому бушлаті і ми зрозуміли, що це вона по її голосу. Якщо додивитися до кінця відео, там показують, як її запитують чи тут перебуває жінка, вона відповіла так, тут є жінка. Вони запитали, чи в неї все добре і вона відповіла, що в неї все добре», – розповідала Анна Марцинкевич.

       Сестра дівчини зазначала, що Мар’яна перебувала у колонії в Оленівці на Донеччині. Цю інформацію родина дізналася від військовополонених, які були разом з Мар'яною, але повернулися з полону раніше.

       «Потрапила у полон дочка у квітні на заводі ім. Ілліча, що в Маріуполі. Перед тим, як їх оточили, вона ще дзвонила і мені, і своїй сестрі. Казала, що хочеться спати й дуже втомлюється, бо багато поранених солдатів. Особисто мені жодного разу не сказала, що їй важко. Навпаки, у неї все завжди було добре. Лише кілька разів згадала, що мали проблеми з продуктами, бо гуманітарної допомоги в той час вже їм не підвозили, або ж підвозили в обмеженій кількості. Розповідала, що вночі ходили борошно діставати, млинці пекли на пательні, щоб хоч щось мати їсти. Тоді в неї був перший триместр вагітності», – пригадує мама Оксана.

       Сестра зазначала, що Мар’яні вже у жовтні народжувати, і полонена переживає, що її досі не обміняли. Рідні зверталися і до Верховної Ради, і напряму до президента. Вони дуже непокоїлися, що дівчина народжуватиме у полоні, а росіяни можуть забрати її дитину.

       «Вона жертвувала своєю тільки зачатою дитиною заради чужих людей. Вона рятувала чужі життя, не зважаючи на те, що в ній зародилося своє життя. Я, як мати, навіть не можу підтримати її ні словом, ні думкою, тільки думкою підтримую і молитвою і це все, що я можу зараз зробити», – казала матір Мар'яни.

        Була інформація, що військову медикиню перевели з СІЗО в пологовий і вона під наглядом Червоного Хреста.

        У багатьох містах України та Європи відбувались акції на підтримку полоненої військової медикині Мар'яни Мамонової.  Жінки з дітьми нагадали світові про те, що на місці полоненої вагітної міг опинитися будь-який українець.

        Вже 21 вересня українська героїня опинилася на волі. Вдома на неї чекали мама, дві сестри, брат і чоловік.

        Сестра Мар’яни Мамонової Анна Марцинкевич розповіла Суспільному, що станом на 22 вересня Мар'яна перебуває у госпіталі.

        «Ми її бачили, чули, вже вона до нас телефонувала. Їй надали першу медичну допомогу після дороги. Враження взагалі просто перешкалюють всі, телефон розривається. З нею все добре, дякувати Богу. Ми зробили справу, ми перемогли і нарешті вона вже вдома! Завтра-післязавтра плануємо їхати її забирати», – розповідає сестра.

        Мар'яна наразі на останніх термінах вагітності, їй народжувати наприкінці вересня. На кого чекає – їм не розповіла, ділиться Анна Марцинкевич, бо тримає інтригу до пологів. 

2021 рік

     Зазвичай молоді люди, які вирішують пов’язати своє майбутнє з медициною, виношують заповітну мрію змалку. Ближче до вступних іспитів у медичний виш це прагнення трансформується в рушійну силу, яка і визначає подальшу долю людини. А якщо закоханості в майбутню професію лікаря в дитинстві не відбулось? Відповідь на це запитання в розмові зі слухачкою Української військово-медичної академії  надала Ніна Лопуга. 

Сьогодні Ніна і Андрій Колосінські на Сході рятують життя захисників, не шкодуючи ані сил, ні здоров'я... 

2020 рік

Випускники 2020 року, Микола Мисак та Любов Слобода, які продовжили навчання у Військово-медичній академії за спеціальностями АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

Випускники 2020 року, Іванна Навроцька та Ростислав Романяк, які продовжили навчання у Військово-медичній академії за спеціальностями ТЕРАПІЯ , з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

2019 рік

Випускники 2019 року, Анастасія Гілевич та Наталія Недільська, які продовжили навчання у Військово-медичній академії за спеціальностями ХІРУРГІЯ ТА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

2018 рік

Випускник 2018 року, Андрій Колосінський, який продовжив навчання у Військово-медичній академії за спеціальність АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

2017 рік

Випускник 2017 року, Олександр Ціфринець, який продовжив навчання у Військово-медичній академії за спеціальність ХІРУРГІЯ, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

2016 рік

Випускник 2016 року, Петро Свердан, який продовжив навчання у Військово-медичній академії за спеціальність ХІРУРГІЯ, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.

Випускниця 2016 року, Анастасія Богдан, яка продовжила навчання у Військово-медичній академії за спеціальність ІНФЕКЦІОНІСТ, з подальшим працевлаштуванням в медичному підрозділі Міністерства оборони України.